Моя мандрівка: поради досвідченої Європи

Моя мандрівка: поради досвідченої Європи

«Сучасний світ не здатний протистояти різноманітності: це є виклик, який кожна країна мусить прийняти гідно. Ось, напевно, мій головний висновок з мандрівки… але Україна найкраща», – Марина Матвієнко, студентка Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка.

Знаходячись на відстані одного іспиту до кінця сесії, я все частіше згадую ті важливі для мене 12 днів, проведені зі студентами УАЛ за 2 тисяч кілометрів від нашої столиці. Спадає на думку, що зазираючи «за рубіж», обмінюєш часточку своєї фантазійності на практичну реалістичність. А втім, про все по порядку.

У травні цього року мені пощастило взяти участь у експедиції до Європи (Бельгія), метою якої було відчути на дотик усі сторони серця ледь не бездоганної, як іноді здається, конструкції під назвою ЄС. Оскільки Брюссель є політичним центром Європейського Союзу, приїхавши туди, ми потрапили у світ установ, звідки щодня надходять сотні вказівок і рекомендацій до інших інституцій, що знаходяться у сфері їхнього впливу. Європейська комісія, Європейський парламент, Рада Європейського Союзу, Центр європейської політики, Європейське оборонне агентство… Це далеко не повний перелік установ, що прямо чи опосередковано визначають курс корабля ЄС, двері яких відкрилися перед нами. Оскільки успішне політичне життя країн завжди спирається на міцну економіку, ми познайомилися з приватним сектором Бельгії: занурились у виробничий процес однієї з найважливіших авіабудівельних компаній світу Sonaca Aircraft та шоколадної фабрики, що виготовляє смачнющі цукерки Bruyerre, la passion du chocolat, а також пізнали чим живе бельгійський фруктово-овочевий велетень – агрокомпанія Belorta. Після того працівники бельгійської поліції  розповіли про деякі тонкощі своєї непростої та відповідальної роботи. Мер міста Мехелена доступно пояснив, чому не варто брати хабарі та яку загрозу несуть мігранти добробуту країн ЄС (спойлер – мінімальну, за умови правильної внутрішньої політики), а професор Левенського католицького університету, одного з найпрестижніших у світі, розповів, як їм вдається сотні років поспіль магнітом притягувати молоді таланти з усього світу.

Щоб описати секрети успіху вищезгаданих установ, кожній, мабуть, потрібно було б присвятити статтю, а подекуди – книгу. Але спільна риса в підходах до формування власної стратегії є. РІЗНОМАНІТНІСТЬ. Так, саме це слово постійно спадало мені на думку під час експедиції. Європейці вміло використовують різноманітність всюди: авіакомпанія, шоколадна фабрика та агрокомпанія щодо своїх партнерів, продуктів, та регіонів збуту; університет – щодо викладачів та студентів; міське управління – щодо етнічної структури населення міста (через толерантність та дотримання закону). Сучасний світ потребує контрольованої різноманітності для свіжих ідей та взаєморозуміння. Сучасний світ не здатний протистояти різноманітності: це є виклик, який кожна країна мусить прийняти гідно. Ось, напевно, мій головний висновок з мандрівки.

Хоча ні, не головний. Зараз скажу, який найважливіший. Україна краща. Навіть за впорядковану та врівноважену Бельгію (де люди все одно не задоволені своєю владою і рівнем життя, але де навіть у маленькому містечку на 7 тисяч осіб інфраструктура на рівні столичної), навіть за вільнодумні та вічно молоді Нідерланди. У них немає такого синього Дніпра (після замулених, брудних річечок європейських міст мені він справді здається синім), у них немає такого ще не реалізованого потенціалу для розвитку, що дає нам, молоді, біле полотно, на якому ми можемо намалювати ту Україну, про яку мріємо. Передбачуваність та порядок, до якого так звикли європейці, залишає менше простору для хвилювань, і, можливо, почуттів, до яких так звикли ми. А почуття є, мені здається, найважливішою рисою, що відрізняє живу людину від мертвої. Україна краща.

Залишити відповідь